Півмільйона гривень на ЗСУ: 13-річний хлопчик з аутизмом малює і продає картини
Історія 13-річного хлопчика з аутизмом, що малює картини та грає в театрі.
Запорізький школяр Максим Бровченко — справжня знаменитість. Підлітка запрошують на телеефіри, він особисто знайомий із Президентом України Володимиром Зеленським та його дружиною Оленою, Міністром МВС Ігором Клименко, генералом Валерієм Залужним, нині Послом України у Великій Британії. За крайні кілька років Максим встиг намалювати понад сотню картин, написати і видати книгу, два рази зіграти в театрі. Хлопець дружить із військовими й допомагає їм, переказуючи кошти від продажу своїх картин. Макс мріє, аби його рідний Бердянськ, тимчасово окупований російськими загарбниками, якнайшвидше став українським. На сьогодні він задонатив на ЗСУ близько півмільйона гривень. Свої роботи підліток пише ночами: через РАС(розлад аустичного спектру — Ред.) у нього підвищена чутливість до світла.
Навчився малювати сам і вибрав псевдо «Космо-Макс»
«Маленький український Пікассо» — так називають Максима Бровченка поціновувачі його мистецького хисту в Україні й за кордоном. Його роботи виставлялись у картинних галереях Києва, Дніпра, Одеси, Миколаєва.
Найбільше виставок пройшло в Запоріжжі, куди підліток разом із мамою переїхав невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. У прифронтовому місті з 13-річним художником-самоуком познайомилась і авторка цих рядків.
«Я почав малювати у восьмирічному віці, — згадує Максим. Тоді якраз був локдаун, на вулицю забороняли виходити. Щоб не нудьгувати вдома в чотирьох стінах, я вирішив чимось себе зайняти. Спочатку спробував малювати шматками кольорової крейди, що залишились ще з дитсадка. Розтирав її пальцями на полотні аж до появи мозолів. Потім за порадою мами перейшов на олійні фарби».
Максим каже, що малювати навчився сам, за роликами в ютубі. Переносив на полотно те, що бачив у підсвідомості. Перші картини хлопчика були на теми космосу — він із раннього дитинства мріяв стати астрофізиком. Головним поціновувачем захоплення сина стала мама. Побачивши роботи Максима, вона порадила йому виставити їх у соцмережах. Так у ФБ з’явилась сторінка «Космо-Макс» — юний художник вигадав собі такий псевдонім. За словами мами хлопчини Оксани Бровченко, перші відгуки підписників були схвальними і в нього з’явилась мотивація продовжувати свої заняття.
«Макс — особлива дитина, тому малювати може лише вночі: має чутливість до світла, — розповідає пані Оксана. У нього класичний аутизм. Я це виявила, коли хлопчику було півроку. Столичні фахівці підтвердили моє припущення. Старший син у мене теж аутист, хоча вони абсолютно різні, як два паралельні світи. Щоб краще розуміти своїх дітей, я опанувала фах психолога».
Передбачив і намалював війну
У своїх роботах, переконує мама юного митця, Макс може інтуїтивно зображати близьке майбутнє. Зокрема, десь за півроку до повномасштабного вторгнення росіян у картинах хлопця почали переважати чорні кольори. Замість робіт космічної тематики з’явились малюнки, на яких ллється кров. На той час він уже навчався вдома — у Бердянську часто лунали повідомлення про псевдозамінування шкіл, і мама боялась його відпускати.
«Я думала, що Макс просто надивився забагато фільмів жахів, — згадує співрозмовниця. — Намагалась заспокоїти, але в мене нічого не вийшло. Із часом його тривожність не проходила. Син переконував мене, що скоро почнеться війна. І вона буде страшною».
У ніч на 24 лютого 2022 року Максим Бровченко майже не спав. Страшенно нервуючи, хлопець бігав по дому. Мати ніяк не могла його вмовити лягти в ліжко. Втомлений, підліток задрімав лише під ранок. Передчуття біди не підвело Максима — його розбудили вибухи. Тієї ночі росіяни обстріляли Бердянськ. А вже на початку березня місто окупували.
Оксана Бровченко розуміла, що їй із сином перебувати в Бердянську небезпечно. За її словами, люди з аутизмом зазвичай правдиві, не вміють лукавити і стримувати своїх емоцій. А Макс у свої десять років орієнтувався в політиці й добре знав, хто винен у війні.
«Якось ми вийшли в місто гуляти й зустріли ворожий патруль, — згадує пані Оксана. Коли російські військові порівнялись із нами, син сказав їм просто в очі: “Дяді, щоб ви виздихали!”. У мене тоді підкосились ноги, я думала, що вони нас застрелять на місці. На щастя, патрульні не почули або не зрозуміли, що їм кажуть. І пройшли повз».
Після цього випадку жінка вирішила виїхати з міста. Їм вдалось безперешкодно проїхати всі ворожі блокпости. Щоправда, аби не повторився інцидент із патрульними, пані Оксані довелось за порадою знайомого лікаря дати Максу снодійне.
Пише книги про людей із РАС і грає хлопчика з аутизмом у театрі
На початку квітня 2022 року родину переселенців із Бердянська гостинно прийняло прифронтове Запоріжжя. Тут вони мають багато друзів, які підтримують. У хлопчика насичене хорошими моментами життя: Макс навчається онлайн, у вільний час подорожує разом із мамою, катається з однолітками на скейті та самокаті, колекціонує шеврони. А головне — обоє, і мама, і син, тут мають змогу займатись улюбленими справами. Оксана Бровченко пише патріотичні пісні та музику до них. Максим малює, а півтора року тому спробував себе як письменник. За підтримки МГО «Фонд допомоги дітям із синдромом аутизму “Дитина з майбутнім”» вийшла друком його перша книжка «Планета А». У ній підліток розповідає фантастичну історію про прибульців, що прилетіли на Землю. Вони змушені були покинути рідну планету Атлантиду через темні сили, що зруйнували їх дім. На Землі цих прибульців називають аутистами. Їм важко адаптуватись до земних реалій.
«На їхній планеті була інша гравітація, тому вони тут такі незграбні, — каже Оксана Бровченко. На Атлантиді зовсім інше освітлення, тому атланти так реагують на земне світло. Головний герой у цій книзі — сам Макс, тільки під іншим іменем. Він хоче переконати читачів, що аутисти — такі ж люди, як і всі, лише трохи відрізняються поведінкою. І, за його словами, конструкцією мізків».
Одразу після виходу у світ книгою зацікавилось чимало психологів, що працюють з людьми з аутизмом. Нині «Планету А» переклали на чеську мову. Талановитий хлопчина нині пише її продовження. А ще пробує свої сили на сцені. Недавно головний режисер Запорізького академічного обласного театру юного глядача Геннадій Фортус запросив Макса зіграти роль 13-річного Кристофера з аутизмом у виставі-трилері «Загадкове нічне убивство собаки» за мотивами п’єси британського драматурга Саймона Стівенса. Ця вистава, стверджують театральні критики, не лише історія про особливого підлітка, а й розповідь про пошук правди, довіри, любові та власного місця в житті.
«Кристофер — персонаж, який дуже схожий на мене, а я на нього, — згадує Максим Бровченко. Я спробував прожити кілька днів його життя за пару годин на сцені».
Ще одна мама, яку подарували зорі
Хлопець зізнається, що було нелегко. Довелось звикати до атмосфери театру та багато працювати над собою, але він впорався з роллю. Глядачі зустріли виступ юного актора оваціями. А в залі найбільше тішились його вдалим акторським дебютом обидві мами Максима Бровченка: рідна та… «зоряна». Другу він зустрів у червні 2022 року в Запоріжжі.
«У цей час ДСНС готувалась проводити акцію “Діти-рятувальники — герої війни”, — згадує Юлія Баришева, начальниця відділу зв’язків зі ЗМІ та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС у Запорізькій області. Ми шукали дітей, які здійснюють мужні вчинки й наближають нашу перемогу. Колеги-журналісти порадили мені звернути увагу на Максима Бровченка, юного художника, переселенця з Бердянська. Він продав свою картину і гроші перерахував на ЗСУ. Коли ми вперше зустрілись із Максом, хлопець вибіг до мене і став навпроти. Ми стояли й дивились один на одного, і було таке відчуття, що він мене зчитує телепатично. У той момент я зрозуміла, що наша зустріч не випадкова, а Макс — незвичайна дитина. У нього велике майбутнє».
Під час спілкування з Максимом та його мамою виявилось, що їм потрібна допомога. Пані Оксана розповіла, що син має розлад аустичного спектру, не виносить яскравого світла та гучних звуків. За словами Юлії Баришевої, відтоді рятувальники взяли їх під опіку — знайшли житло, у якому Макс почувається комфортно, допомогли налагодити побут.


Через кілька місяців з’ясувалось, що хлопець став лауреатом акції «Діти-рятувальники-герої війни». На церемонії нагородження Космо-Макс познайомився з Володимиром Зеленським, який подарував йому телескоп: давню мрію підлітка. Своєю чергою він вручив Олені Зеленській намальовану для неї картину.
«Коли ми із чоловіком 24 серпня приїхали провідати Макса, він теж подарував мені свою роботу, — каже Юлія Баришева. Це картина, на якій зображений наш острів Хортиця, природа, хлопчик і дівчинка. Максим тоді сказав, що вважає мене своєю “зоряною” мамою. На його думку, мами бувають різні: рідні, прийомні, сурогатні, хрещені. А я — зоряна. І не через зірки на погонах. Він переконаний, що мене йому подарували зорі. Відтоді наша дружба переросла в щось більше. Я тепер узяла за цю дитину відповідальність та вважаю Макса частиною родини».
Юний художник із великим серцем
Ми розмовляємо з Оксаною та Максом Бровченками в кабінеті в очільниці пресслужби рятувальників Запорізької області. Зауважую, що хлопець тут і справді почувається, як вдома. Він охоче спілкується, розповідає про навчання, улюблені предмети: англійську мову та історію. Каже, що найближчим часом у Запоріжжі відкриється чергова виставка його робіт. Нині, пояснює Космо-Макс, він більше малює картин на патріотичну тематику.



Левову частку їх підліток продає на аукціонах, а гроші донатить на ЗСУ. Усього за час повномасштабної війни Максим Бровченко переказав на українське військо близько 500 тисяч гривень. Запитую, кому з відомих людей, окрім Першої леді, він подарував свої роботи. Хлопець відповідає, що генералу Валерію Залужному, який на той час був Головнокомандувачем Збройних сил України, та Міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку. Тепер готує подарунки для парамедикині та волонтерки Юлії Паєвської і для засновника благодійного фонду, громадського діяча Сергія Притули.
«А оця картина з янголом, що стоїть у кабінеті у твоєї зоряної мами, — для Притули чи Паєвської?», — цікавлюся.
«Це для батьків трирічного хлопчика Тимофія, найменшої жертви ракетного обстрілу росіянами Кривого Рогу у квітні нинішнього року, — відповідає юний художник. Хочу передати картину на знак того, що розділяю їхній біль. Звісно, якщо батьки хлопчика приймуть цей подарунок. Розумію, що їм від цього не полегшає. Але хоч трохи хочу підтримати рідних загиблої дитини».
Як розповідає Оксана Бровченко, син близько до серця сприймає кожну трагедію українських родин. Каже, що це вже друга картина, написана ним після загибелі українських дітей, убитих РФ.
«У 2022 році росіяни обстріляли Вінницю, — провадить пані Оксана. Тоді загинула чотирирічна “сонячна” дівчинка(мається на увазі синдром Дауна — Ред.) Ліза. Її мама згодом написала в соцмережах, що вона мама янгола. Дізнавшись про це, Макс намалював людей-янголів. Серед них була й маленька Ліза. Картину він передав її згорьованій мамі. Вона потім щиро дякувала йому в соцмережах».
Запоріжжя — прифронтове місто, обстріли тут бувають щотижня. Тому питаю, чи не розглядали варіанти переїзду в більш безпечний регіон чи за межі України.
«Можливість виїзду за кордон була, але Макс відмовився, — пояснює Юлія Баришева. Його віра в перемогу України — надпотужна, незламна. Він вважає, що його місце тут».
Авторка: Людмила Приймачук
Редакторка української мови: Анастасія Занузданова
Редакторка англійської мови: Гелен Льюїс
Фото: Оксана Бровченко, Людмила Приймачук